Роль неокласиків у літературній дискусії 1925–1928 років та політика журнальних публікацій
DOI:
https://doi.org/10.37222/2786-7552-2025-7-4Ключові слова:
неокласики, Літературна дискусія 1925–1928 років, редакційні стратегії, цензураАнотація
Стаття присвячена Літературній дискусії 1925–1928 років у підрадянській Україні, ролі у ній київських неокласиків. Ця дискусія була виявом зіткнення ідей та декларацій про орієнтири і пошук шляхів, якими мала би прямувати українська мистецька література, українська культура загалом.
Метою дослідження є вивчення ролі київських неокласиків у цій дискусії та представлення цієї групи в дискусійно-медійному просторі.
У Літературній дискусії 1925–1928 років групи ВАПЛІТЕ і неокласиків спільно намагалися означити нові напрямки розвитку українського письменства – в орієнтації на Европу. Хвильовий кликав до Европи – бо ж вона виражає досвід століть і є осердям окремої багатої цивілізації. Водночас вона є символом протиставлення масовізму. На запитання Хвильового «Камо грядеши?» Зеров дав відповідь від усіх неокласиків: «Ad fontes!» – «До джерел!». Ідеї цих двох груп були декларацією того, що українська література розпочала пошук власного самоокреслення, осібної ідентифікації в контексті европейської літератури й культури загалом.
Державні дозволи на створення літературно-мистецьких журналів, як і забезпечення фінансування видавалися лише лівим, «пролетарським» письменницьким об’єднанням. Поза межами цього кола залишалися організації чи об’єднання, які не були пролетарськими, вважалися «попутниками» (Аспис, Ланка, МАРС) або й ворожими (неокласики) для пролетарської літератури. Тому в історії київських неокласиків не було спроб створити власний літературно-мистецький журнал.
На основі аналізу тогочасних журнальних та газетних публікацій, залучення опублікованих документів таємних спецслужб з’ясовано про керованість цієї дискусії не тільки державними установами й компартійними організаціями, а й вплив на них каральних органів.
Посилання
Danylenko, V. (Comp.). (2012). Ukrainska inteligentsiia i vlada: Zvedennia sekretnoho viddilu DPU USRR 1927–1929 rr. [Ukrainian intelligentsia and government: The rise of the secret police of the Ukrainian SSR, 1927–1929.]. Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
Dosvitnii, O. (1926). Do rozvytku pysmennytskykh syl [To the development of literacy skills]. Vaplite. Zoshyt pershyi, 5–17. Kharkiv [in Ukrainian]. Drai-Khmara, M. (2015). Tvory [Works], Serhiia Halchenka (Comp.). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
Ivashko, M. (1990). Mykola Zerov i literaturna dyskusiia (1925–1928) [Mykola Zerov and literary discussion]. Slovo i chas, 4, 19–28 [in Ukrainian].
Khvylia, A. (1929). Dopovid na zasidanni plenumu politbiuro 20 lystopada 1926 roku [Report at the plenary session of the Politburo on November 20, 1926]. Budivnytstvo radianskoi Ukrainy. Zbirnyk. Vyp. I: Za lieninsku natsionalnu polityku, 101–104. Kharkiv: Derzhavne vydavnytstvo Ukrainy [in Ukrainian].
Koriak, V. (1928). Literaturna dyskusiia. Shliakhy rozvytku ukrainskoi proletarskoi literatury. Literaturna dyskusiia (1925–1928) [Literary discussion. Paths of development of Ukrainian proletarian literature. Literary discussion (1925–1928)], 7–30. Kharkiv: Ukrainskyi robitnyk [in Ukrainian].
Kovaliv, Yu. (1990). Literaturna dyskusiia 1925–1928 rr. [Literary discussion (1925–1928)]. Kyiv [in Ukrainian].
Liubchenko, P. (1926). Stari teorii y novi pomylky [Old theories and new mistakes]. Zhyttia i Revoliutsiia, 11–12, 75–88 [in Ukrainian].
Platforma y otochennia livykh [The platform and environment of the left]. (1927). Nova heneratsiia, 1 (Zhovten), 41 [in Ukrainian].
Polityka partii v spravi ukrainskoi khudozhnoi literatury [The party's policy on Ukrainian literature]. (1928). In Leites A., Yashek M. Desiat rokiv ukrainskoi literatury (1917–1927). T. 2 (S. 306–310). Kharkiv: Derzhavne Vydavnytstvo Ukrainy [in Ukrainian].
Savchenko, Ya. (1926). Aziiatskyi apokalipsys [Asian apocalypse]. Kharkiv: Hlobus [in Ukrainian].
Shkandrii, M. (2006). Modernisty, marksysty i natsiia. Ukrainska literaturna dyskusiia 1920-kh rokiv [Modernists, Marxists, and Nationalists: Ukrainian Literary Discourse in the 1920s]. Kyiv: Nika-Tsentr [in Ukrainian].
Shliakhy rozvytku suchasnoi literatury. Dysput [Ways of developing contemporary literature. Debate]. (1925). Kyiv: Ukrainska Akademiia Nauk [in Ukrainian].
Stalin, Y. V. (1949). Tvory [Works]. T. 8. Kyiv [in Ukrainian].
Statut Vilnoi Akademii Proletarskoi Literatury [Statute of the Free Academy of Proletarian Literature]. (1926). Vaplite. Zoshyt pershyi, 94–96. Kharkiv [in Ukrainian].
Z peredmovy do pershoho nomera «Molodniaka» [From the preface to the first issue of Molodnyak]. (1928). In Leites A., Yashek M. Desiat rokiv ukrainskoi literatury (1917–1927). T. 2 (S. 216–217). Kharkiv: Derzhavne Vydavnytstvo Ukrainy [in Ukrainian].
Zahul, D. (1926). Literatura chy literaturshchyna? (Pro ukrainskykh neoklasykiv) [Literature or literary trash? (On Ukrainian neoclassicists)]. Kharkiv: Hlobus [in Ukrainian].
Zatonskyi, V. (1929). Pro pidsumky ukrainizatsii [Про підсумки українізації]. Budivnytstvo radianskoi Ukrainy. Zbirnyk. Vyp. I: Za lieninsku natsionalnu polityku, 7–24. Kharkiv: Derzhavne vydavnytstvo Ukrainy [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Ігор Набитович
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
2. Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
3. Авторам дозволяється та заохочується розміщувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. The Effect of Open Access).
