Франкіана в жіночій пресі Галичини

Анотація

Мета статті – проаналізувати варіативність репрезентації франкіани у жіночій пресі Галичини: від оцінок базової тези І. Франка, що ставлення до жінки визначає міру культурності кожного народу, дослідження ним суспільного статусу та духовного світу жінки на основі фольклорних матеріалів до ідеологічних доктрин, спогадів письменниць – сучасниць і соратниць поета, до роздумів про роль Франкового генія в літературі, в духовній розбудові української нації та її державності, форми вшанування, зокрема урочисте відкриття пам’ятника на Личакові в 1933 р. Завдання дослідження полягає у виокремленні, систематизації та аналізі часопис них публікацій «Мети», «Нової Хати», «Жіночої Долі» та її додатка «Жіноча Воля», «Жінки», «Жіночого Голосу» й «Українки», які висвітлювали процес інтерпретації І. Франком емансипаційних процесів, формування специфіки культу поета на галицьких теренах у «жіночому вимірі». Методи дослідження. Історичний, біографічний, аналітичний, що дають змогу простежити суспільний контекст емансипаційного руху, роль у ньому І. Франка та його особисті стосунки з діячками української культури. Новизна статті у тому, що постать І. Франка вперше системно досліджується крізь призму жіночої преси Галичинипершої половини ХХ ст. Виокремлення проблемно-тематичних кластерів, що ілюструють вектори розвитку Франкового культу, зумовлює формування цілісної рецептивної картини, а пресові публікації жіночої періодики увиразнюють феміністичний дискурс як у житті та творчості самого І. Франка, так і у франкознавчих матеріалах того часу. Висновки: Аналіз широкого спектра пресової франкіани засвідчує, що автор(к)и часто зверталися до постаті Івана Франка, прагнучи віддячити йому за ту увагу, яку він приділяв за життя питанню емансипації. Серед публікацій значно переважають ювілейні матеріали, що друкувалися у травні–червні, тож це визначає їх жанрову специфіку та публіцистичний характер.