Від «чотирьох теорій» до постнормативної критики: траєкторія нормативного підходу до вивчення преси
DOI:
https://doi.org/10.37222/2786-7552-2025-6-1Ключові слова:
нормативні теорії преси, системний аналіз преси, медіасистема, історія теорії преси, політичний режимАнотація
Книга Ф. Сіберта, Т. Петерсона та В. Шрамма «Чотири теорії преси» (1956) започаткувала нормативну типологію медіасистем, яка ґрунтується на взаємозв’язках між пресою, владою та сус пільством. Цей спосіб аналізу ЗМІ понад шістдесят років зберігав актуальність завдяки простоті структури, філософському обґрунтуванню, масштабу та актуальності питань, які він порушує. Водночас ця типологія відображала ідеологічні координати періоду Холодної війни та критикувалася за свою політичну упередженість та нечутливість до трансформацій у глобальному інформаційному середовищі та локальних особливостей. Попри це, вона стала підґрунтям для нормативного медіадискурсу й актуалізувала питання про межі свободи та відповідальність преси.
Метою статті є виявлення концептуальних витоків і відстеження розвитку нормативного підходу як інструменту вивчення ролі преси в суспільстві. Методологія дослідження включає історико-генетичний аналіз інтелектуального контексту типології преси Сіберта, Петерсона та Шрамма, історіографічний аналіз праць, присвячених нормативному підходу, контекстуальний аналіз його рецепції в сучасному академічному дискурсі, а також системний аналіз історіографічної структури наукових інтерпретацій.
Результати дослідження свідчать, що нормативний підхід формувався як діалектична інтелектуальна траєкторія: від спроб адаптації й розширення оригінальної типології – через критику її історичної та ідеологічної обмеженості – до переосмислення його епістемологічних можливостей і взаємодії з критичними, постнормативними та історіографічними підходами. Незважаючи на критику, нормативний підхід зберігає свою ключову аналітичну функцію – поєднання емпіричного аналізу з концептуалізацією релевантного для певного типу суспільства устрою медіа, яка охоплює політичні, соціологічні, культурні та етичні виміри у вивченні преси.
Новизна роботи полягає в цілісному аналізі нормативного підходу щодо вивчення преси включно з реконструкцією його інтелектуальних та ідейних витоків, контексту створення, висвітлення історії рецепції та критики, сучасних інтерпретацій.
Посилання
Blikharskyi, R. (2024). Normatyvni teorii presy: Ohliad osnovnykh kontseptualnykh pidkhodiv ta napriamiv analizu [Normative Press Theories: a Review of key Conceptual Approaches and Analysis Directions]. Presoznavstvo, 5, 3–20. DOI: https://doi.org/10.37222/2786-7552-2024-5-1 [in Ukrainian].
Budivska, H. Y. (2018). Funktsii zhurnalistyky v normatyvnykh teoriiakh media ta interpretatsiiakh mediaprofesionaliv [Journalistic functions in normative media theories and interpretations of media professionals]. Obrii drukarstva, 1, 40–48. DOI: https://doi.org/10.20535/2522-1078.2018.1.132818 [in Ukrainian].
Commission on Freedom of the Press. A free and responsible press: A general report on mass communication: Newspapers, radio, motion pictures, magazines, and books. (1947). University of Chicago Press [in English].
Dewey, J. (1954). The public and its problems. Swallow Press. (Original work published 1927) [in English].
Lippmann, W. (1991). Public opinion. Transaction Publishers. (Original work published 1922) [in English].
Mill, J. S. (2001). On liberty. Batoche Books. (Original work published 1859) [in English].
Nordenstreng, K. (1997). Beyond the four theories of the press. In J. Servaes & R. Lie (Eds.). Media & politics in transition: Cultural identity in the age of globalization (pp. 97–109). ACCO [in English].
Oluwasola, O. (2020). The normative theories of the press in the digital age: A need for revision. DOI: https://doi.org/10.2139/ssrn.3678282 [in English].
Ostini, J., & Fung, A. Y. H. (2002). Beyond the four theories of the press: A new model of national media systems. Mass Communication and Society, 5 (1), 41–56. DOI: https://doi.org/10.1207/S15327825MCS0501_4 [in English].
Rantanen, T. (2017). A «crisscrossing» historical analysis of four theories of the press. International Journal of Communication, 11, 3454–3475 [in English].
Rantanen, T. (2024). Dead men’s propaganda: Ideology and utopia in comparative communications studies. LSE Press. DOI: https://doi.org/10.31389/lsepress.wmf [in English].
Siebert, F., Peterson, T. & Schramm, W. (1956). Four theories of the press: The authoritarian, libertarian, social responsibility, and Soviet communist concepts of what the press should be and do. University of Illinois Press [in English].
Szpunar, P. M. (2012). Western journalism’s «Other»: The legacy of the Cold War in the comparative study of journalism. Journalism, 13 (1), 3–20. DOI: https://doi.org/10.1177/1464884911400845 [in English].
Tocqueville, A. de. (1999). Pro demokratyiu v Amerytsi [Democracy in America]. Vydavnychyi dim «Vsesvit». (Original work published 1835) [in Ukrainian].
Vaca-Baqueiro, M. T. (2017). Four theories of the press: 60 years and counting. Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315160566 [in English].
Yin, J. (2008). Beyond the four theories of the press: A new model for the Asian & the world press. Journalism & Communication Monographs, 10 (1), 3–62. DOI: https://doi.org/10.1177/152263790801000101 [in English].
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Роман Бліхарський
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
2. Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
3. Авторам дозволяється та заохочується розміщувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. The Effect of Open Access).
