Особливості інтерв’ю у західноукраїнській пресі міжвоєнного періоду

Анотація

Проаналізовано тридцять п’ять інтерв’ю у західноукраїнській пресі міжвоєнного періоду з відомими суспільно-політичними і духовними діячами – Авґустином Волошиним, Юліяном Реваєм, Константином Грабарем, Ярославом Нечасом, Діонісієм Нярадієм, Андреєм Шептицьким, письменниками й художниками – Ольгою Кобилянською, Богданом Ігорем Антоничем, Святославом Гординським, Софією Яблонською, Іриною Вільде, Степаном Левинським, Ярославою Музикою, Марґіт Сельською, Осипом Сорохтеєм, режисером Юрієм Авґустином Шереґієм та ін.; тематичні інтерв’ю, а також осмислено роль інтерв’юерів та їх вплив на якісний рівень публікацій.

Досліджено, що в західноукраїнській пресі міжвоєнного періоду активно публікувалися інтерв’ю (нерідко з фотографіями інтерв’юйованих чи репродукціями їхніх мистецьких творів) у таких виданнях, як «Діло», «Неділя», «Жінка», «Світ», «Назустріч», «Нова Хата», «Жіноча Доля», «Русинъ», «Нова Свобода» та «Нова Сцена», які жанрово урізноманітнювали часописи, робили їх візуально привабливими і викликали в читачів велике зацікавлення.

Розкрито, що в західноукраїнських виданнях міжвоєння жанр інтерв’ю був не лише популярним, а й надзвичайно різноманітним; інтерв’ю межувало із нарисом, витворюючи цікавий синтез жанрів; було монологом, а не діалогом; було таким, яке не відбулося; було колективним і мало колективного інтерв’юера (умовних читачів та співробітників редакції); інтерв’юйованими була група людей, але жодного імені учасника розмови не було названо; нагадувало театральну виставу чи радіоп’єсу; охоплювало широку тематику, а об’єктом розмови ставали резонансна постановка п’єси, дівчина з картини художника, безіменні втікачі з радянського «раю», одруження молодої кінозірки, обрання красуні, помаранчевий бум на ринку і навіть звичайний кінь.

З’ясовано, що в західноукраїнській пресі означеного періоду в інтерв’ю відомих журналістів, редакторів та письменників, зокрема Михайла Рудницького, Олени Кисілевської, Романа Голіяна, Василя Ґренджі-Донського, Йосипа Бойчука, Володимира Бірчака, Ольги Дучимінської, Анатоля Курдидика, Хариті Кононенко, Василя Ткачука та ін., яскраво відображено настрої тогочасного культурного простору і місце проведення бесіди, відтворено динаміку розмови, психологічний і духовний світ інтерв’юйованих.