Псевдоандроніми та псевдогініми українських авторів ХІХ–ХХІ ст.: способи творення, кількісний та порівняльний аналіз

Анотація

Мета статті – дослідити псевдоандроніми і псевдогініми українських авторів ХІХ–ХХІ ст., проаналізувати характерні способи їх утворення та особливості використання. Визначити поширеність таких підписів серед українських авторів та частоту їх вживання, а також провести порівняльний аналіз цих даних для псевдоандронімів і псевдогінімів. Завдання дослідження полягає у віднайденні серед масиву українських псевдонімів, зібраних у книзі «Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст.», підписів, у яких автори постають як особи іншої статі, в аналізі способів їх утворення, систематизації відповідно до них, встановленні особливостей використання, обчисленні частотності таких підписів і їх поширеності та порівнянні цих даних. Методи дослідження: системний, аналітичний, описовий, кількісний, порівняльний, що дали змогу здійснити вибірку псевдоандронімів та псевдогінімів, систематизувати їх, дослідити способи творення, встановити поширеність та частоту вживання і порівняти ці дані. Новизна статті у тому, що псевдоандроніми та псевдогініми українських авторів уперше досліджуються як окремі групи, що відзначаються низкою особливостей, зокрема щодо способів творення та використання. Також уперше обчислено частоту вживання та поширеність псевдоандронімів і псевдогінімів та здійснено порівняльний аналіз цих даних. Висновки. Встановлено, що серед псевдонімів українських авторів, зібраних у книзі «Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст.», наявна чимала кількість псевдоандронімів і псевдогінімів. Досліджено способи їх творення і відповідно до них здійснено систематизацію у трьох групах: одно-, дво- та трислівні – окремо псевдоандроніми і псевдогініми. Виявлено, що певні особливості творення притаманні обом цим групам псевдонімів, приблизно однаково в них виражені, тобто за формами і способами творення псевдоандроніми і псевдогініми майже не відрізняються. Встановлено кількісні параметри: 99 псевдоандронімами користувалися 59 авторок-жінок, а 90 псевдогінімами – 54 автори-чоловіки відповідно. Обчислено відносні величини і здійснено порівняльний аналіз цих даних, на основі чого виявлено, що частота вживання псевдоандроніма (6,13%) перевищує частоту вживання псевдогініма (0,4%) приблизно у 15 разів, а кількість авторок, які мали псевдоандроніми (9,6%) перевищує кількість авторів, що уживали псевдогініми (0,96%) приблизно у 10.