Катря Матейко у галицькій міжвоєнній пресі: духовний вимір публіцистики

Анотація

Мета статті – проаналізувати невідомий і маловідомий публіцистичний та науковий доробок у галицькій пресі міжвоєнної доби Катрі Матейко – відомої етнографки, що зберігала, вивчала й популяризувала українські народні традиції в радянську добу. Крізь призму часописних публікацій окреслено її світоглядні пріоритети, педагогічні засади, етнографічні зацікавлення та релігійно-громадську діяльність. Завдання дослідження – розшук, систематизація та аналіз статей і дописів у галицьких періодичних виданнях «Діло», «Українське Юнацтво», «Мета», «Жіноча Доля», «Життя і Знання», «Львівські Вісті», «Рідна Земля» авторства самої К. Матейко та хронікальних відомостей про її суспільну активність. Методи дослідження передбачають комплексний підхід: синтез описового, аналітичного та герменевтичного методів з метою простежити тематичний діапазон віднайдених публіцистичних та інформаційних матеріалів, їх суспільний контекст та релігійне підґрунтя. Новизна статті полягає у тому, що на тлі ґрунтовно проаналізованого наукового доробку К. Матейко після 1939 р., досі залишалася не відомою її рання публіцистика та дописи інформаційного характеру з виразним художнім началом. Уперше оприлюднено та введено до наукового обігу понад двадцять публікацій у пресі міжвоєнної доби й періоду німецької окупації, розшифровано низку криптонімів, на основі яких авторизовано дотичні пресові матеріали. Висновки. Публікації Катрі Матейко на сторінках католицького тижневика «Мета» та інших часописів, низка хронікальних матеріалів у щоденнику «Діло» доповнюють новими фактами життєпис вченої, відкривають нові грані її публіцистичного й літературного таланту, висвітлюють бачення проблем суспільної моралі, емансипації, інституту родини, впливу книг і кінематографу на виховання молоді, інтерпретацію етнографічних студій як форми збереження і розвитку духовного, естетичного й культурного коду української нації.